Маршрут №1: На гору Липiнську

Санаторій «Перлина Поділля» — камені Кармелюка — підйом на гору Липiйська — спуск з гори до с.Кренцилiв — річка Збруч — міні каньйон — санаторій «Перлина Поділля».

Довжина маршруту—1,5-2 км., трибалiсть 1-2 год., вік—від 10 р.

Камені Кармалюка.Як свідчить iсторiя Устим Кармелюк перебував на Подiллi в 1822 р після втечі з Вятської тюрми. Щоб уникнути чергового заслання до Сибiру у нього виникає думка перейти росiйськоавстрiйський кордон, який проходив на той час по рiчці Збруч. Переховуючись за каменями-валунама Кармелюк вишукував надiйну переправу. Та все ж таки, перешкодила йому перейти кордон австрiйська охорона. А каменi-валуки поблизу Збруча народ назвав Кармелюковими.

Гора Липiнська.Одна з вайвищих вершин Подiльських Товтр, на верху якої можна побачити мальовничi скелi цього унiкального рифу. Вiн складений не коралами, як бiльшiсть сучасних i викопних бар’єрних рифiв свiту, а рештками вапнякових водоростей (лiтотамній), моховаток, молюсок, специфiчних морських черв’яків (серпул) та iнших організмiв. Назва гори, скорiш за все, пішла вiд старезних дуплистих лип та ясенiв, що росли на її вершині. А з невеликої галявини вiдкривається неповторний краєвид на Медобори.

Рiчка Збруч.Мальовнича рiчка. що протiкає на межi Хмельницької i Тернопiльської областей, лiва притока Днiстра. Дослiдники вважають, що назва гiдронiма виникла вiд дiалектного слова «збруч», яке означає болото. Мiсцеве населення називає болота, з яких вятікає рiчка Збруч, «збручами». Iнша версiя твердить, що назва рiчки Збруч бере початок з слов’янських часiв. Але тодi наша рiчка називалася «Боруч». Коли в людей запитували, куди вони йдуть, чулося у вiдповiдь: «За Боруч». Пізніше двi лiтери зникли i утворилася назва рiчки—Збруч.

Мандруючи стежкою вздовж юного берега рiчки можна побачитимінiканьйон— високу i вузьку (3-4 м. висоти i 1,5-2 м. ширини) ущелину, що за формою i утворенням нагадує каньйон. Звiдти зовсiм недалеко до кiнцевої зупинки нашого маршруту—санаторiю «Перлина Подiлля».

Маршрут №2: До джерела донни Бейжi

Cанаторiй «Перлина Подiлля» — заповідник «Медобори» — рiчка Збруч джерело донни Бейжi — санаторій «Перлина Подiлля».

Довжина маршруту — 2-3 км, тривалiсть 2-3 год, вік — від 10 р.

Заповiдник Медобори.До району курортної зони санаторiю «Перлина Подiлля» на правобережжі Збруча прилягає заповiдник Медобори. Мiститься вiн на землях Гусятинського району Тернопiльської областi. Перейшовши через мiсток ми вступаємо на його територiю, який був створений у 1990 роцi з метою збереження унiкальних природних комплексiв Подiльських Товтр, генофонду рослинного i тваринного свiту, використання їх у наукових цiлях та природоохороннiй роботi. Площа заповiдника 10521 га, а тому перебуваючи на цiй територiї слiд дотримуватись правил поведiнки в природi не смiтити на маршрутi, не виривати квiтiв, не розкладати вогнищ.

Рiчка Збруч.Йдучи стежкою вздовж правого берега Збруча, яка веде нас далi на пiвнiч, чуємо хлюпiт вод, що протiкає вздовж нашого маршруту.

Джерело донни Бейжи. Навпроти джерела збручанської «Нафтусi», на правому березi Збруча, знаходиться джерело «Глiцеринова вода». Вода з нього витiкає ледь помiтним струмком. Коли вмитися його водицею, то лице i тiло при цьому молодiє. Тому вiдпочиваючi називають його ще джерелом молодостi i краси джерелом донни Бейжi.

Звiдти зворотнiм шляхом легко повернутися до санаторiю «Перлина Подiлля».

Маршрут №3: На водоспад

Санаторiй “Перлина Подiлля” — джерело мінеральноїводи “Збручанська Нафтуся” — водоспад на Збручi — санаторій “Перлина Подiлля”

Довжина маршруту — 3-4 км, тривалiсть 2-3 год, вiк — від 10р.

Джерело мiнеральної води «Збручанська Нафтуся».

Рухаючись від санаторiю “ПерлинаПодiлля” на пiвнiч, по дорiжцi бiля стану, через 15-20 хв. легко потрапити до знаменитого родовища мiнеральної води. Практикою доведено, що сатанiвська мiнеральна вода збручанська “Нафтуся” – не має собi рiвних за ефективнiстю. Вона має виражену жовчогiнну, сечогiнну, протизапальну, дезiнтоксикацiйну дiю. Скiльки вiкiв збручанська Нафтуся рятувала хворих завдяки тому, що вона пiдсилює жовчовидiлення, знижує холестерин, сприяє вiдходженню дрiбних конкрементiв iз жовчних та сечовивiдних шляхiв. Поговорюють, що ця вода навiть виводить з органiзму радiонуклiди, вiдновлює склад кровi. А ще сатанiвська вода мiстить йод, бром, мiдь, марганець, фтор, двовалентне залiзо, метаборну кислоту, фосфор. Із усiх мiнеральних вод Збручанська “Нафтуся” – єдина,яка в своєму складi має фосфор, цiннi мiкроелементи, що входять доскладу мозку i кiсткової тканини. Виявилося, що тут залягають величезнi запаси мiнеральних вод на глибинi 25-150 м. Збручанська “Нафтуся” дає належний лiкувальний ефект тiльки при застосуваннi їїна мiсцi одразу. Iнакше вонашвидко втрачає свої лiкувальнi властивостi.
Водоспад на Збручi.Надзвичайно цiкавий водний об’єкт — штучний водоспад на рiчцi Збруч, який приваблює сотні вiдпочивальникiв. Купання у ньому незабугнє враження як для дорослих так i для дiтей. Тому, невипадково, у лiтнiй перiод це своєрiдна “подiльська Мекка”.

Зворотнiй шлях до санаторiю “Перлина Подiлля” буде для Вас приємною прогулянкою.

Маршрут №4: До Свято-Троїцького монастиря

Санаторiй “Перлина Подiлля” — Свято-Троїцький монастир — санаторій “Перлина Подiлля”

Довжина маршруту — 2-З км., тривалiсть 2-3 год., вік — від 10 р.

Свято-Троїцький монастир.Вiд санаторiю “Перлина Подiлля” у напрямку на пiвнiчний схiд, пiднiмаємось крутим лiсовим схилом до таємничого Свято-Троїцького монастиря. Сьогоднi вiн бiльше нагадує руїни старовинного Замку, сучаснi макiвки на дзвiницi засвiдчують, що це дiючий об’єкт. Як i годиться монастирю спочатку вiн був печерним. Спустившись хиткими сходами до пiднiжжя скелi потрапляємо всередину пiдземного монастиря, який складається здвох келiй з кам’яними лежаками i невеличкого примiщення де була пiдземна церква. Повернувшись знову на монастирське подвiр’я варто оглянути триповерхову дзвiницю, що сьогоднiреставрується, в’їздну браму, сонячний годинник зстаровинним подiльським гербом та насамкiнець зарядитись позитивною енергiєю пiд прадавнімгорiхом.

Зворотнiй шлях можна продовжити зiйшовши зi схилу до водоспаду на Збручi, а далi мандруючи лiвим берегом Збруча бiля джерела мiнеральної води “Збручанська Нафтуся” легко потрапити до санаторiю “Перлина Подiлля”

Маршрут №5: Екологiчна стежка “До Пущi Вiдлюдника”

Навряд чи знайдеться хоча б одна людина у свiті, яка б нiколи не милувалася чудовим краєвидом, не бажала поринути у затишну прохолоду лiсу чи вiдчути духмянi пахощi степу, не носила в собi відчуття прекрасного вiд спiлкування з природою. Але з розвитком людського суспiльства все бiльше посилюється вплив людини на природу. Довкiлля все бiльше забруднюється, піддається руйнуванню, знищується. Чи багатьом з нас щастило бачити чисту прозору рiчкову воду, насолоджуватись спiвом пташок, дихати чистим повiтрям? Таку можливiсть дають нам хiба що природоохороннi територiї. Такою є природнiй заповiдник “Медобори” стежками якого вам ми пропонуємо помандрувати.Запрошуємо відвiдати еколого-пiзнавальну стежку “до Пущi Вiдлюдника”.

Протяжність екологічної стежки 5-5,5 км з 12 проміжними зупинками, тривалiстю 3-4 год.
Розпочинаємо нашу мандрiвку вiд санаторiю “Перлина Подiлля”, що знаходиться на березi р. Збруч.

Перейшовши через мiсток ми вступаємо на територiю природного заповiдника який був створений у 1990 роцi з метою збереження унiкальних природних комплексiв Подiльських Товтр, генофонду рослинного i тваринного свiту, використання їх у наукових цiлях та природоохоронній роботi. Площа заповiдника 10521 га, з яких найбiльш цiннi дiлянки Кременецьких гiр, було видiлено як фiлiю заповiдника.

Територiя заповiдника “Медобори” розташована в Подiльських Товтрах. Саме тут знаходяться найбiльш монолiтна, залiснена частина кряжу, ширина якого рiдко перевищує 500-600м., вiдносна висота 50-60м, найвища вершина заповiдника — 414 м. над рiвнем моря (г. Богiт). Товтри збереглися в їх первiсному станi з характерними ознаками i формами. Формування кряжу вiдбувалося близько 20 млн. рокiв тому з решток морських органiзмiв в теплих водах Сарматського моря.

Йдучи стежкою, яка веде нас далi, чуємо хлюпiт вод р.Збруч, що протiкає вздовж нашого маршруту.

Наступна зупинка с.Крутилiв, загублене мiж зеленими горами. Село багате звичаями, традицiями. До сьогоднішнього дня у ньому збереглося одне iз давнiх видiв діяльності – випалювання вапна в примітивних печах(вапнярках).

Далi ми знову потрапляємо на лiсову стежку, що пiднiмається вверх. Ми опиняємося у лiсi, де вiдчуємо себе невiд’ємною часткою природи.

Зупинка “лiсова”.У цiй частинi заповiдника дiє режим повного невтручання. Крутизна схилiв сприяла тому, що збереглися острови пралiсiв. Тип лiсу – волого-грабова дiброва. Лісостан утворює майже повністю граб, з незначними добавками дуба, ясена i клена. Вiк 80-88 рокiв. Трав’яний покрив складають: цибуля ведмежа, ряст, пiдснiжник, анемони, які квiтують ранньою весною. Пізнiше переважають копитняк, зеленчук, зiрочник ланцетовидний, часник кiнський та iншi. Із тварин тут можна почути спiв зяблика, дрозда спiвочого, дрозда чорного, зустрiчаються синицi – велика, голуба, повзики. У польотi можна спостерiгати канюкiв. В сутінках можна почути голос пугача. Встарих дуплистих деревах селяться рукокрилi, заходять сюди лисицi, борсуки, козулi, кабани. Поваленi дерева – прекрасне мiсце для проживання рiдкiсних комах: красотiла iнквiзитора, ксилокопи звичайної, вусача малого дубового, сатурнії рудої та iншi.

Зупинка печера “Перлина”.Це перша природна вертикальна карстова порожнина, виявлена в Медоборах. Вiдкрита вона восени 1969 року мiсцевимижителями. Загальна протяжність горизонтальних ходів близько 300 м., а максимальна глибина – 40 м, температура повiтря в нейтральнiй зонi печери – 9°С круглорiчно. На стiнках печери характернi численнi драпiровки, кальцитовi натiки, iнколи трапляються сталактити та сталагмiти, а нанайбiльшiй глибинi знайденопечернi перлини — звiдти iназва печери. Всi цi прикрасипротягом тисяч рокiв утворювалисьзавдяки взаємодій води i розчинності вапняків, щодiяли, як винахідливий скульптор i талановитий художник.

Дорога веде насдалi у лiсову гущавину.

Зупинка печера “Відлюдника”.Тут же на верхiв’ї крутого схилу Слiпого яру, у лiсовiй гущавинi, заховалась вiд людського ока наскельна печера Вiдлюдника. Цiкаве i таємниче мiсце про яке створена не одна легенда. Давно, може двiстi рокiв тому, а то i бiльше, самотню скелю середлiсової пущi облюбував собi Вiдлюдник. Спав на кам’яному лiжку з кам’яною подушкою. Живився лiсовими плодами, корiнням. Знався на травах. Лiкував поранених опришків i мiсцевих жителiв, використовуючи при цьому цiлющi властивостi джерел поблизу Збруча. Мiсцевi жителi сьогоднi дбайливо бережуть святе мiсце облаштувавши у печерi капличку, де на Зеленi свята, тут вiдправляється велика служба Господня.

Зупинка “скiфський вал”.Повертаємось цією ж стежиною вниз. Праворуч добре помiтний рукотворний вал насипаний руками древнiх слов’ян – язичників. Вiн вiдмежовує городище-святилище Звенигород, має овальну форму. Грунтовий вал насипаний в Х ст. (слов’янський перiод), а в його основi знаходяться кам’яний вал, викладений в V1-V ст. до н.е., подiбним валом обмежоване городище – святилище Богiт. На думку археологів вал служив для захисту вiд злих духiв. По праву сторону валу археологами виявлено древнє поселення землеробiв Замчище. Переходимо за вал i опиняємось на територiї городища-святилища Звенигород.

Зупинка “Звенигород”.Далi ми, власне, i мандруємо по святилищу Звенигород, яке було головним i найбiльшим за розмiрами в складi Збруцького культового центру. Воно вiдрiзняється вiд iнших святилищ складною структурою з безлiчi культових валiв i ровiв та багатимижертвоприношеннями. Археологами на територiї святилища вiдкрито i дослiджено три капища з жертовними ямами, жертовні камери, вiсiм довгих будинкiв, два жертовнi колодязi, житла жерцiв.

Дуже цiкавим виявився храм з кам’яним iдолом, що мав заввишки 1,95 метра i лежав поперек храму перед яким були численнi жертвоприношення: розсипанi зерна, ножицi, серпи, замок, кiстки людини i навiть хрести та iконки. Рештки жертвоприношень свідчать про те, що у ХІ-ХІІІ ст. iснувало двоєвiрство, де поряд з християнськими храмами продовжували функцiонувати язичницькі святилища.

Крутою стежкою спускаємось вниз i перед нами вiдкривається степова дiлянка в обрамленні високих гiр.

Зупинка “степова мозаїка”. На вiдкритiй дiлянцi серед лiсу формується специфiчний комплекс степової рослинності. Флора у таких мiсцях досить оригінальна. Найцiкавiшою рослиною є зозулянi черевички, лише декiлька рослин, якi нiби дiйсно загубленi птахом. Ростугь тут: молочай волинський, пiвники, сон, коручка морозниковидна та лiлiя лiсова.

Стежка далi веде вниз до наступної зупинки.

Зупинка “Слiпий яр”. На правому схилiСлiпого яру знаходиться прадавнє поселення ремiсникiв ,,Бабина долина”, яке обслуговувало потреби не тiльки сiльського населення округи, а святилища, що розташовувалось поруч. Тут мали мiсце традицiйнi землянковi житла Х-ХІ столiття з печами – кам’янками, поруч зякими були типовi ремiсничiмайстернi, пов’язанi з золоторобним, ювелiрним та косторiзним виробництвом. Археологами тут знайдено унiкальну знахiдку – гончарний горн Х-ХІ століття з готовою продукцiєю: горщиками в камерi для випалу. Такi знахiдки трапляються нечасто i це перший випадок на Тернопільщині бiлъш нiж за столiтнiй перiод археологiчних дослiджень. Крiм цього у Слiпому яру давніше стояла “кам’яна баба”. То дiялось тодi коли татари на нашій землi розбiй чинили. Йшли вони ордою i запитали у дiвчини дорогу. Але вона їх обдурила, не ту показала i закляли тi зайди її та перетворилась вона в “кам’яну бабу”.

Зупинка “цiлющi джерела”. По схилу пiдходимо до цiлющих джерел. Їх три. За переказами властивостi води з них дослiджували ще польськi лiкарi. Одне джерело лiкує очi, друге— нерви ,а третє – травлення. Водою, що лiкує очi, треба вмиватися ще до сходу сонця. Йдемо стежкою далiiзнову добре чути дзюрчання Збруча. Йти легко, приємно.

Зупинка р. Збруч. Рiка глибоким каньйоном врiзається в Медобiрський кряж, розтинає його: навпiл, утворює меандри.

Рiдкiсний закутокподарувала тут природа людям. Тiльки той, хтоне здатний сприймати вiчної гармонiї свiту, не знає пахощiв трав, смаку джерельної води, не чув, як шепочугь лiси iз скелями, може йти байдужим звiдси.

Звiдси легко потрапитина знайому вже там стежку i через село повернутись назад, до аншлагу, а перейшовши через мiсток—до санаторiю “Перлина Подiлля”.

Маршрут 6: Сатанiв

Cанаторiй “Перлина Поділля” — м.Сатанiв (міська брама —синагога —замок) —санаторій “Перлина Подiлля”

Довжина маршруту—4-5км., тривалiсть 4-5год.,вiк – від 10р.

Сатанiв. Дата заснування Сатанова вiдноситься до початку другого столiття нашої ери. Одна iз легенд говорить, що назва мiстечка пов’язана iз римським легiоном, який у 106 році н.е. просувався на пiвнiч вiд рiчки Тiрас (Днiстер). На високому скелястому березi невідомої рiчки полководець звернувся до своїх легiонерiв: – сат аут нон? (Досить, чи пiдемо далi?). – Сат, сат! (Досить, досить!) одноголосно закричали стомленi воїни i почали розкладати свої шатра i намети. З тiєї пори i виникло поселення — Сатанiв. Також, є iншi ленди, якi стверджують, що назва мiстечка пiшла від “сатани” та вiд молдавського слова “сат” — велике село.

Кожний куточок сатанiвської землi, овiяний легендами, переказами i має цікаву iсторiю. У селящi чимало архiтектурних пам’яток ХV-ХVIІІ століть: мiська брама 1724 р. синагога 1532 р., замок ХІV-ХVI ст. Варто оглянути потужну мiську браму в баштi на пiвднi Сатанова, недалеко вiд в’їзду в мiсто з сторони Тернопiлля. Недалеко вiд мiської брами, трiшечки вiд неї вище — туди потрiбно піднятися сходами — стоїть мурована оборонна синагоги. Будували її майже 18 рокiв, закiнчили зводити храм 1532 р. Завдовжки будинок має 18 м., завширшки – 16 м. Синагога збудована в стилi древніх пам’яток Єрусалима i схожа на маленький замок i на iншi оборонні божницi Подiлля i Галичини.

Сатанiвський замокмiстяться на горi над рiчкою Збруч, з планом вiн пятикутний, не зовсiм правильної форми: три сторони завдовжки приблизно 105 м., четверта — 85 м., п’ята — 65 м. На всiх рогах буди башти, до наших часiв збереглися лише три — тi, що виходять на Збруч. В’їзд до замку був в нарiжнiй баштi, що виходила на південь з боку мiстечка. Башта ця не збереглася.

Крiм цього у Сатановi є Наливайкова вулиця, хата Петра І, а також тут побували Устим Кармалюк i Богдан Хмельницький.