На східному боці Медоборського кряжа розташоване старовинне подільське поселення Сатанів. З давніми часами пов’язана одна з легенд про походження назви Сатанів. Римський легіон під проводом центуріона Тонілія просувався на північ. На високому скелястому березі невідомої річки полководець звернувся до своїх легіонерів: «Sat au non?» («Зупинимось чи підемо далі?») — «Sat!» — одноголосно вигукнуло стомлене воїнство. З тої пори, повідає легенда, виникла тут людська оселя і назвали її Сатанів. Проте навряд чи могло один раз сказане, і то прихідцями, слово лягти в основу назви. Ймовірніше, що вона пішла від молдавського «сат» (велике село), а молдаван (волохів) в давні часи в цій місцевості проживало чимало. Вірогідно, що перші відомості про Сатанів відносяться до 1385 року. Але в історичних документах Сатанів вперше називається у 1404 році, коли польський король Владислав II (Ягайло) подарував його разом з навколишніми селами шляхтичеві Петру Шафранцю. Вже у 1443 році Сатанів одержав статус містечка. У XV—XVII століттях у Сатанові виникають міські ремісничі цехи: ковалів, гончарів, кушнірів тощо. З 1611 року Сатанів користується магдебурзьким правом. Сюди приїжджають купці з Вірменії, Польщі, Греції, Німеччини. Вся історія Сатанова пов’язана з нестихаючою боротьбою його мешканців за кращу долю, за волю. Городяни билися в загонах Северина Наливайка, піднялися на шляхту під час визвольної війни українсько го народу 1648—1654 років, брали активну участь у гайдамацькому русі. Вони охоче браталися з опришками, йшли у ватаги Кармалюка. Про один із героїчних епізодів минувшини розповідає пам’ятник жертвам війни 1648—1654 років.

Сатанівський замок XIV-XVI ст

Сатанівський замок містився на горі над річкою Збручом. За планом він п’ятикутний, не зовсім правильної форми: три боки завдовжки більше-менше по 105 метр., четвертий бік 85 м. і п’ятий південний 65 м. Вся площа замку займає приблизно 1,5 гект. На всіх рогах п’ятикутника були башти, а межи баштами, як звичайно були мури.

Мури, що з’єднували башти, були подвійні: окрім зовнішніх були внутрішні, що йшли рівнобіжно зовнішнім; внутрішні мури стояли на валу і через це були вищі від зовнішніх. Вали, де містилися внутрішні, відокремлювалися від зовнішніх ровом. Рови були також і зовні по-за мурами. Внутрішні мури не збереглися; тільки подекуди на валах видно сліди їх. З боку, що виходить над Збруч, мури були ординарні, не подвійні, бо тут стрімка гора, і підступ з того боку захищає сама природа. По деяких місцях висота стін доходить до 10,5 метрів.

Башти що стояли зовні на рогах замку були чотирибокі і далеко ви¬ходили за лінію мурів, і тільки одним своїм рогом входили в кут замку, ширина боків башт біля 8,5 метрів. Башти триповерхові; долішній поверх значно ширший від інших двох поверхів. У долішньому поверсі де-не-де є амбразури, в середньому поверсі по 4 амбразури з кожного зовнішнього боку, а на третьому поверсі по 2 невеликі вікна з кожного боку.

У південно-східньому розі замку на лінії внутрішніх стін збереглася кругла башта, що споруджена задовго до відомих документальних згадок про поселення. Ця башта – унікальна пам‘ятка архітектури – досить рідкісний зразок мурованого будівництва часів давньої Русі-України. Цікаві її бійниці: зовні дуже вузькі, а з внутрішнього боку розширюються – щоб зручніше було стріляти з лука.

В 1711р. цар Петро, повертаючи з Прутського походу, був у Сатанові й гостював у Сатановському замку у власника його, великого коронногогетьмана Адама Сенявського. Збереглася згадка про те, що цар жив у будиночку, який стояв коло замку. В тім будиночку на камені було вирито російського герба на пам’ять про перебування там царя.

Коло руїни замку з боку містечка збудовано р. 1895 цукроварню, а в самому замку міститься водогін, що тягне воду з Збруча й подає її наверх до фабрики.

На Збручі можна оглянути старий водяний млин, який походить ще з 15 століття.

Міська брама 1553 р.

На південному кінці містечка недалеко від річки Збруч була в’їзна міська брама в башті, що й досі збереглася. План цієї башти квадратовий, довжина боку 11 метр. У долішньому поверсі башти амбразури розміщені несиметрично. На другому поверсі — вікна з кам’яними арцабами, а фронтового боку три вікна, а з інших боків по двоє. На третьому поверсі —амбразури, по дві з кожного боку, a на самому вершку башти, де були зубці, а тепер ще зосталися кам’яні кронштейни, розміщені стрільниці по шість з кожного боку. Коло башти з двох боків від в’їзду помітні сліди мурів, що охоплювали місто. В’їзд з фронтового боку (від річки), оброблено тесаним камінням; над в’їздом вставлено кам’яну таблицю з написом, а над нею другу з викарбованим гербом власника містечка й арматурою. Залишки декора, який зберiгся, виконанi з бiлого каменя в барочному стилi.

Свято-Троїцька церква, дзвiниця і келiї 1654 р.

Неподалік санаторія «Перлина Поділля», на вершині порослої лісом гори розташований Свято-Троїцький монастир, який вражає своєю умиротворенністю та тишею, що порушується тільки пташиним щебетом.

Свято-Троїцький монастир , як і Сатанівський замок, збудовано на верхівці гори, що височіє над Збручем і мало чим від замку відрізняється — такі ж складені з сірого подільського вапняку товстелезні мури, віконця-бійниці, келії-каземати… Від сусідньої цитаделі монастир відрізняється лише хрестами на дзвіниці, яка теж більше схожа на фортечну вежу. Донедавна монастир оточував ще й справжній фортечний мур 6 метрів заввишки, та до 2-х метрів товщиною. У мирний час тут молилися Богу, в часи лихоліття за його стінами місцеві мешканці знаходили надійний захист від ворогів.

Синагога 1532 р.

До опису міських фортифікацій Сатанова треба додати, що в містечку неподалік в’їзної міської брами стоїть мурована синагога, що виглядає як невеличкий замок. Будували її майже 18 років, закінчили зводити храм 1532 р. (Орловський). Синагога збудована в стилі древніх пам‘яток Єрусалима і схожа на маленький замок і на інші оборонні божниці Поділля і Галичини. Вона має високі мури й міцне склепіння на вершку; дах на тому склепінню ховається за високі парапети (надмурки) з маленькими стрільницями. У стінах нижче од парапетів великі вікна з гостролукими верхами 3 одного боку будинку прибудування для жіночого відділу. Завдовжки головний будинок синагоги 18 метрів., завширшки – 16 метрів. Унікальним є те, що в її інтер’єрі дивом збереглися рештки вирізьбленого з каменю, поліхромічного арон-кодеш XVII ст. Це своєрідний вівтар при східній стіні молитовного залу у вигляді шафи для зберігання Тори. Разом з бімою (катедрою для читання тори і проповідей) вони є головними святилищами синагоги.

Єврейське кладовище XV-XIX cт.

Найцiннiшим видовим майданчиком є старий акрополь кiнця XVIII -першої половини XIX столiть, вiдомий в мiстечку як “єврейське кладовище”, яке займає друге місце в світі після чеського за давністю поховань.

В Сатанові, де колись існувала величезна єврейська громада, зберігся один з найбільших в Україні кіркутів (старовинних юдейських кладовищ). Ціле плато на пагорбі понад міською брамою (ТМ№ ), звідки добре видно синагогу, займають тисячі кам’яних надгробків зі стелами-мацейвами, найдавніші з яких походять з ХVІІІ ст. Мацейви вкриті різьбленням, що зображує епітафії та рельєфні сюжети: ритуальну менору, складені у молитві руки, грифонів, левів, оленів, інші символічні зображення

Сидячий Ісус

Історія найдавнішого в Україні пам’ятника, присвяченого визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького, почалася у вересні 1653 року, коли козацьке військо підійшло під стіни Сатанова. І хоча Сатанів оточували потужні мури — штурму не було. Городяни самі відчинили ворота перед гетьманською армією. Не побажав здатися лише гарнізон Сатанівського замку. Всю залогу замку разом із мирними мешканцями, що ховалися за його мурами, було винищено вщент.

Невдовзі військова фортуна повернулася спиною до Богдана, і в місто увійшли жовніри вже коронного гетьмана Мартина Калиновського. За підтримку повстанців усе православне населення Сатанова засудили до страти. Втім, розрахунок узяв гору над бажанням помститися. Адже якщо знищити всіх — то хто ж працюватиме? Тому трибунал пом’якшив вирок — стратили лише кожного десятого, незважаючи на стать та вік.

На згадку про врятування Сатанова від бунтівників і на спомин про жертви вчиненої козаками різанини пан Мартин Калиновський наказав побудувати пам’ятний знак — на чотириметрову колону встановили скульптуру скорботного Ісуса

Кожний куточок сатанівської землі, овіяний легендами, переказами і має цікаву історію. Приїхавши у санаторій “Перлина Поділля”, Ви дістанете змогу пересвідчитися у чарівності Товтрів, які щедро дарують свої історичні та природні багатства людям, пройшовши запропонованими екскурсійними маршрутами.

Сатанів став містом-курортом і перетворився в лікувальну Мекку.